Так уже повелося, що ми свято віримо: гірше, ніж у нас, і краще, ніж за кордоном, бути не може. Це стосується і свинарства, зокрема його державної підтримки. Але, як виявилося, добре там, де нас нема. Після спілкування з експертами з країн ЄС з’ясувалося, що там також є чимало «підводних каменів», і ситуація різниться від країни до країни — десь краще, десь гірше. Тож з’ясуймо, де свинарі мають найкращі взаємини з державою!

Заходи з державної підтримки виробників свинини в Європейському Союзі можна умовно поділити на два напрямки. Перший — це допомога, яку уряд ЄС надає всім фермерам, незалежно від країни та профілю їхньої діяльності. Другий передбачає деякі специфічні види допомоги й програми, які забезпечують уряди окремих країн для свинарів або для тваринницької галузі в цілому.

Підтримка ЄС

У Європейському Союзі є так звана САП — Спільна аграрна політика (CAP, Common Agricultural Policy), яка пережила кілька реформ. САП — це узгоджені дії країн-членів ЄС щодо забезпечення збуту сільськогосподарської продукції за стабільними цінами, підвищення продуктивності сільськогосподарського виробництва, підтримки фермерів і забезпечення оптимальних цін для споживачів. Хоча її основні засади сформулювали ще наприкінці50-хроків минулого століття, САП вступила в силу тільки1964-гороку і донині залишається найважливішою статтею бюджету Європейського Союзу.

Основні принципи САП:

• Спільний внутрішній ринок: єдині ціни на сільськогосподарську продукцію всередині ЄС і єдиний механізм їх підтримки — вільний рух товарів без мита та інших обмежень між державами-членами; єдині вимоги щодо якості продукції, охорони здоров’я тощо; гармонізоване адміністрування з загальними процедурними формами; єдиний митний кордон по зовнішній межі ЄС.
• Преференції внутрішній продукції: свобода торгівлі сільськогосподарською продукцією всередині ЄС — відсутність тарифних і кількісних обмежень; імпортні мита в обсязі, потрібному, щоб захистити сільське господарство ЄС від дешевших продуктів із країн, які не його членами (у такий спосіб коливання цін на світовому ринку не впливають на внутрішній ринок ЄС); субсидування експорту певних видів продукції і товарів для забезпечення їх конкурентоспроможності на світовому ринку (компенсація різниці між зовнішнбою та внутрішньою ціною в ЄС.).
• Фінансова солідарність — централізоване фінансування сільського господарства через Фонд орієнтації і гарантування сільського господарства (ФОГСГ, EAGGF — European Agricultural Guidance and Guarantee Fund) та організації з регулювання окремих секторів спільного ринку (наприклад, ринку зернових, свинини, молока тощо).

САП тримається на 2 «стовпах» (pillars). Призначення першого — різні види підтримки в межах Спільного ринку, для чого передбачено єдину систему виплат (ЄСВ, single payment scheme) при дотриманні комплексу стандартних вимог у царині охорони довкілля, продовольчої безпеки забезпечення благополуччя тварин тощо та систему виплат за одиницю оброблюваної землі (СВОЗ, single area payment scheme). Ця частина фінансується ФОГСГ. Друга охоплює програми фінансування ЄС спільно з урядами країн-членів ЄС, зокрема агроекологічні програми, виплати для районів, які знаходяться в несприятливих природніх умовах; інвестиційна допомога тощо. Фінансується Фондом з розвитку сільських районів.

Зупинимося на аспекті, особливо важливому для галузі, — системі виплат за одиницю оброблюваної землі. В кожному окремому випадку розміри виплат на один гектар залежать від низки факторів. Зокрема, кожна країна може обирати один із трьох способів розрахунку єдиного платежу: базовий або історичний підхід (розмір допомоги визначають виплати за попередні роки — сума не змінюється), регіональний або рівний («тариф» залежить від регіону, де знаходиться ферма), а також змішану модель (фермер отримує гроші за регіональним принципом плюс фіксований процент від виплат за попередні роки). На практиці це означає, що залежно від країни виплата за гектар може змінюватися від 100 до 500 євро на рік. Це одна з основних форм загальноєвропейської підтримки, якою користуються свинарі. Проте є й інші:

а) Допомога для приватного зберігання (на період урегулювання ситуації на ринку);

б) Експортні дотації;

с) Мито на імпорт;

г) Покриття витрат при спалахах хвороби в національному масштабі (виплачується ЄС спільно з національними урядами, покриваються витрати за забій та повертається ринкова ціна за кожну тушу).

З другого боку, в кожній із країн у питанні допомоги від держави є свої прерогативи. Так, у Німеччині та Бельгії акцент на інвестиційній підтримці, в Польщі — на селекційній, у Нідерландах — інноваційній, у Данії — інфраструктурній тощо.

1) Що роблять окремі уряди (Данії, Німеччини, Франції, Голландії, Англії, Бельгії, Польщі, Іспанії)?

2) У якій країні свинарів підтримують найбільше?

Відповіді на ці та інші питання шукайте у повній версії статті у журналі «Прибуткове свинарство» №3 (15), 2013