«Ми утримуємо свиней тільки з однією метою — заробити грошей», — такими словами почалася презентація відомого експерта з Великобританії Саймона Грея на IV Міжнародному конгресі «Прибуткове свинарство». У цій статті — його поради, які допоможуть уникнути найпоширеніших помилок у виробництві свинини. Адже бути успішним — зовсім неважко, варто тільки тверезо оцінити ситуацію та прийняти правильне рішення!

Свинарство — це бізнес, у якому можна багато заробити, проте і втратити не менше! Роботу ускладнює 11-місячний цикл виробництва (з моменту запліднювання свиноматки до продажу тварин на забій), а тому ми ніколи не знаємо, скільки зможемо отримати за свиню чи скільки витратимо на її утримування. Авжеж, ми складаємо плани та бюджет, але ціна на тварин та корми (наші основні витрати) залежать від попиту та пропозиції на світовому ринку, на який, у свою чергу, впливають безліч непередбачуваних факторів (погода, стихійні лиха, війни). Додамо до цього інвестиції на будівництво чи реконструкцію, і тоді стає зрозуміло, що свинарство — справа серйозна. І щоб вона стала успішною, треба розуміти, які фактори на неї впливають і яких помилок потрібно уникати.

Помилка перша: будьте обережні зі статистикою та цифрами

Усі підприємства мають спільну основу: щоб отримувати прибуток, повинні бути продажі. Що ми продаємо на свинокомплексах? КІЛОГРАМИ свинини в живій чи забійній вазі. Ми НЕ продаємо СВИНЕЙ! І якщо у вас більше тварин, це ще не означає, що ви заробите більше. Максимальний дохід ферми забезпечує тільки максимальний продаж кілограмів свинини. Все інше не має значення. Ми звикли ПОМИЛКОВО оцінювати ефективність виробництва за такими показниками, як коефіцієнт конверсії корму, приросту, смертності, ваги при відлученні тощо. Але вони другорядні і змінні. Основна проблема цих показників — самі по собі вони не збільшують продажі (тобто не збільшують кількість кілограмів виробленого м’яса) прямо і не завжди означають більшу ефективність.

Щоб приймати правильні для розвитку бізнесу рішення необхідно мати точні дані про витрати та показники виробництва. Крім того, як не прикро це визнавати, але Україна не виняток серед країн, що мають проблеми з чесним веденням обліку. Така «напасть», як неправдиві дані, має дуже шкідливий наслідок — не дає правильно проаналізувати результат (фізичний та фінансовий) від виконання певної роботи чи використання певного продукту. Фальсифікація є наслідком декількох факторів:

1) Традиції, що збереглася ще з минулих років, коли цифри на папері важливіші за кінцевий результат.

2) Системи премій: нагорода за досягнення показників, які легко підробити.

3) Норм, які приписують, не зважаючи на реальну ситуацію на фермі.

4) Прагнення виглядати кращими на фоні конкурентів тощо.

Працюючи із цифрами, не зациклюйтеся на другорядних деталях. Майже на кожній фермі поширена «епідемія» гонитви за кращими показниками кількості народжених поросят на гніздо, їх ваги, ефективності конверсії і т. д. Це не правильно! Головне завдання всіх разом узятих цифр — дати відповідь на запитання: що зробити, щоб досягнути максимального обсягу виробництва (максимальної кількості проданих кілограмів свинини) при мінімальних витратах.

Помилка друга: правильно використовуйте простір та час

Площа і час — два лімітуючі фактори виробництва свинини. Є безліч ферм, які продають свиней у недостатній вазі, пояснюючи це нестачею площі. Проте на питання «Скільки у вас місць?» тільки половина виробників знає відповідь. Якщо кількість відома, виникає наступне питання: «А скільки у вас свиней?». Тільки завдяки цим двом цифрам можна визначити кількість вільних місць у господарстві. Причому результат часто стає великим сюрпризом для власників. Адже те, що у всіх загонах є свині, ще не означає, що ферма заповнена на 100%. Ефективність використання площі повинен визначати принцип: «кількість кілограмів проданого м’яса на квадратний метр».

«Скільки коштує порожнє приміщення?» — це ще одне питання, яке зазвичай «садить на лід». Якщо у приміщенні немає свиней, неможливо виростити кілограми м’яса. А ферма у цей час все одно витрачає кошти (амортизація, частково електрика, плата працівникам тощо).

Природньо, що у виробничому циклі приміщення час від часу порожні, наприклад, під час миття та дезінфекції або внаслідок продажу на забій свиней певного вагового діапазону. На практиці максимальна наповненість цехів на дорощуванні складає 95% (100%, коли всіх тварин на відгодівлі забивають в один день). Якщо ця цифра на вашій фермі нижча, то ви втрачаєте потенційний дохід!

Часто на фермах можна почути, що свиням дають більше простору, щоб вони швидше росли. Безперечно, тут є доля істини. Якщо тваринам зовсім не давати місця, вони помруть. Потрібна «золота середина». Стандартна норма: 0,3 м2 на порося на дорощуванні та 0,75 м2 на свиню на відгодівлі (± 10% площі великої різниці не зіграють). Проте досліди та підрахунки показують, що для отримання максимальної кількості кілограмів м’яса на квадратний метр оптимальна густота заселення поголів’я — 0,27 м2 на свиню на дорощуванні та 0,67 м2 на тварину на відгодівлі. Це приносить найбільшу вигоду, проте водночас не передбачає найвищих індивідуальних показників продуктивності тварин.

Що стосується правильного використання часу, ось корисна порада: тримайте свиней на фермі довше і продавайте, коли вони будуть більше важити. Одразу виникає заперечення, що тварини стануть жирнішими. Проте сучасні генетичні породи мають високу м’ясність і «застраховані» від цієї проблеми. «А як бути з витратами?», — спитаєте ви. Таких свиней потрібно тільки годувати, а розрахунки показують, що при збільшенні ваги постійні витрати (амортизація приміщення, виплати працівникам тощо) та витрати на корми зменшуються, оскільки розподіляються на більшу кількість кілограмів.

1. Якою повинна бути оптимальна кількість ремонтних свинок?
2. Яка система мотивації робітників є однією з найкращих?
3. За якою формулою найкраще нараховувати бонуси працівникам ферми?
4. Як зменшити непотрібні витрати, зумовлені вимогами минулого?
5. Якою має бути оптимальна кількість робітників на фермі?
6. Яке основне правило правильного рішення?

Відповіть на ці та інші питання читайте у повній версії статті в журналі «Прибуткове свинарство» № 5(11) 2012.