Рубрики

Архів

Кремувати не можна складувати — де поставити кому?

Ірина Музиченко («Прибуткове свинарство»),

Наталя Шевченко (директор компанії ТОРЕС-Н)

Однією з обов’язкових умов виробництва якісної та екологічно чистої свинини є підтримання на свинокомплексах високих стандартів санітарно-епідемічної безпеки. Саме це дозволяє вберегти свиней від тяжких інфекційних захворювань, що можуть призвести до падежу й погіршити якість продукції.

Однак під час промислового виробництва свинини зовсім уникнути падежу не вдається — незалежно від використовуваних технологій. Часто тварини гинуть від хвороб, чиї збудники можуть зберігатись у трупах тривалий час. Серед них: сибірка, сказ, атипова пневмонія ─ усі вони загрожують епідемічній ситуації в країні. Крім того, в спекотне літо біологічні відходи є ідеальним середовищем для розмноження мух і шкідливих бактерій. Таким чином, проблема транспортування, утилізації та знищення біологічних відходів є надзвичайно гострою і важливою.

Способів утилізації біологічних відходів існує чимало. В Україні найчастіше використовують такі: знезараження в біотермічних ямах (ями Беккера), переробка на м’ясо-кісткове борошно, спалювання в утилізаторах (крематорах), переробка на спеціальних заводах, а у виняткових випадках — поховання у спеціально відведених місцях.

Один із найнадійніших способів утилізації біологічних решток ¾ передача їх на заводи з переробки відходів тваринного походження. Проте і тут не все просто: вартість переробки однієї тонни падла сягає400–700грн без доставки. Нині на території України таких заводів 24, але з міркувань логістики тваринницьким господарствам не завжди доцільно вивозити біологічні відходи на відстань понад 200 км.

Проблема збору й утилізації біологічних відходів ускладнюється ще й тим, що в нашій країні у цій царині нема ефективних законів та відповідних організаційних умов.

Як наслідок, господарники повсюдно влаштовують нелегальні поховання або просто викидають трупи тварин у сміттєві контейнери, вивозять на полігони для твердих побутових відходів, а то й просто викидають за кілька метрів від свинокомплексу. Усе це не залишається непоміченим, оскільки загрожує поширенням різних хвороб, забрудненням навколишнього середовища, погіршенням екологічної, епізоотичної та епідемічної ситуації.

Нині найкращий спосіб утилізації біологічних відходів ¾ промислові установки для спалювання біологічних відходів (крематори). Це печі з надміцної термостійкої сталі, оснащені високопродуктивними пальниками.

Залежно від типу пальника, установки можуть працювати на дизельному паливі, або на скрапленому чи природному газі. Ця обставина є однією з головних при виборі крематора — треба оцінити, яке паливо доступніше для конкретного господарства. Слід зазначити, що під час розробки сучасних крематорів виробники значну увагу приділяють мінімізації енергозатрат.

Якою є середня вартість спалювання у крематорах 100 кг біологічних відходів?

Для чого сучасні крематори оснащують термоконтролерами?

Якою формулою визначають потужність крематора необхідну для господарства?

При якій температурі відбувається спалювання біологічних відходів?

Коли і з якою ціллю крематори оснащують двома пальниками?

На які показники насамперед потрібно звернути увагу при виборі крематора?

Що робити із попелом, який залишається після кремації?

Відповіді на ці та інші питання у повній версії статті в журналі «Прибуткове свинарство» № 1 (7), 2012.

 Ctrl
М. Ярошко. Системи напування поросят
18.05.2012
 

Всі новини >>

Пошук

MilkUA.info
PigUA.info
Журнал «Молоко і ферма»