Майже рік минув із того часу, коли ТОВ «Селекційний центр свинарства» відчинив свої двері для бажаючих познайомитися з новими для українського ринку енергоощадними технологіями виробництва. Про роботу та перші результати господарства розповів його директор Євгеній Криворот.

— Євгене, вирощуванню племінних тварин передує тривалий період підготовки, адже вимоги до їх утримання дуже високі. Які кроки ви вважаєте вирішальними?

— Наразі зі списку вимог, яким повинна відповідати свиноферма-нуклеус, виконали 99%. Звели нове приміщення на «чистій» ділянці, де ніколи не було ферми. Витримали всі санітарні норми: відстань до найближчого населеного пункту — 2 км, збудували сучасні санпропускники (вхід у приміщення тільки через душову, особисті речі, включно із одягом, не потрапляють у «чисту зону»).

Оскільки тварини племінні, значну увагу приділили й мікроклімату: відсутня пряма подача повітря ззовні; температура у приміщенні стала, незалежно від пори року. При цьому майже не витрачаємо електроенергію ні на підігрів, ні на охолодження (за винятком брудерів і водяних килимків для найменших поросяток). Хоча, зізнаюся, взимку мали певні складнощі з налаштуванням температури в приміщенні, аж поки не зрозуміли, як працює обладнання. 

— Ринок племінного поголів’я досить специфічний, адже більшість свинарів вважає, що краще переплатити і завезти молодняк із-за кордону. Кого ви вважаєте своїми майбутніми клієнтами?

— Дійсно, поки дуже важко переконати виробників, що вітчизняне поголів’я не гірше, ніж завізне! Тим паче, що імпорт свиней пов’язаний зі складнощами: крім високої вартості однієї голови (особливо при нинішньому курсі євро), є й епізоотичні ризики. Наглядний приклад: через виявлення АЧС у Польщі, поставки з Європи ускладнилися, ізолювавши українських свинарів від генетичного «донора». Тому українська нуклеусна ферма з GGP-поголів’ям, які мають найвищий статус здоров’я, дає впевненість у завтрашньому дні.

Нині формуємо відділ продажів, що «просуватиме» поголів’я серед наявних на ринку свинокомплексів. Ще одне завдання — документально підтвердити найвищий статус нашого поголів’я. Той, хто стикався із цим на практиці в Україні, розуміє, що навіть якщо виконано всі вимоги, процедура, м’яко кажучи, непроста! Втішає те, що Робоча група із розвитку та регуляції галузі свинарства при МінАПП, ініційована Асоціацією свинарів України, одним із напрямків роботи обрала саме створення системи обліку і контролю племінних ресурсів в Україні.

 — Минулоріч загальну вартість проекту оцінювали у 100 млн грн. Як відкоригувала ці плани ситуація в країні?

— Через суттєве подорожчання євро в озвучену раніше суму можемо не «вписатися». Вже ввели в експлуатацію маточник на 600 голів, цех дорощування на 4500 поросят одночасного утримання та кнурівник на 40 голів із лабораторією.

Загалом, проект, розрахований на 1200 свиноматок замкненого циклу. Однак другу чергу будівництва вирішили пригальмувати. За попередніми підрахунками, її вартість уже зросла щонайменше на 10 млн грн.

Цей складний період у житті країни треба перетерпіти, а коли ситуація стабілізується, відновимо інвестування.

1. З якими генетичними лініями працює підприємство і чому?

2. На які критерії варто орієнтуватись при виборі генетики?

3. Як здійснюється селекція тварин?

4. Які перспективи розвитку «Селекційного центру свинарства» на найближче майбутнє?

Відповідь на ці та інші питання шукайте у повній версії інтерв’ю в журналі «Прибуткове свинарство» №2 (20), 2014