Аліментарна анемія у поросят — поширена проблема. У хворих тварин погіршуються середньодобові прирости, вони відстають у розвитку, а за тяжкого перебігу — зростає падіж.

Уперше аліментарну анемію у тварин описали ще в 1891-му році, спостерігаючи за новонародженими поросятами. Причиною визначили порушення в утриманні та годівлі свиней. Тільки через 30 років встановили зв'язок між анемією та дефіцитом заліза у поросят, що лікується згодовуванням оксиду заліза. А в цілях профілактики — сульфату заліза. Згодом залізовмісні засоби, які були представлені в основному формами для внутрішнього застосування, замінили препарати для ін'єкцій, зокрема на основі декстрану заліза.

Обов’язковою складовою сучасної технології промислового вирощування свиней є застосування ферумдекстранових препаратів з метою профілактики залізодефіцитної анемії, особливо впродовж першого тижня після народження. Анемія молодняка характеризується зменшенням кількості еритроцитів та зниженням вмісту гемоглобіну або одного з цих показників в одиниці об’єму крові внаслідок порушення кровотворення. За походженням розрізняють дві основні форми аліментарної анемії – залізодефіцитну (через брак заліза в організмі) і фолієводефіцитну (через дефіцит вітаміну В12 або фолієвої кислоти). Хворіє молодняк усіх видів сільськогосподарських тварин, частіше поросята-сисуни. В останніх захворювання спостерігають із 5-7-го дня життя, максимального розвитку досягає у тритижневому віці.

Залізодефіцитна анемія розвивається через брак протеїну та речовин, що стимулюють кровотворення: заліза, міді, кобальту, марганцю, вітамінів групи В. У поросят основною причиною анемії є дефіцит заліза. Його запаси в органах і тканинах невеликі (близько 50 мг), а з молозивом чи молоком матері організм отримує близько 1 мг при добовій потребі 7-10 мг. Тому розробка нових комплексних препаратів (поєднання заліза тривалентного з ціанокобаламіном та фолієвою кислотою) та вивчення їхнього терапевтичного ефекту мають важливе значення у ветеринарній практиці. 

Так, провели клінічне дослідження ветеринарного препарату, до складу якого входять тривалентне залізо, вітамін В9 і вітамін В12 (Fe+B12+B9). Його порівнювали з препаратом, що мав у складі тривалентне залізо і вітамін В12 (Fe+B12), таблиця 1. Ефект від застосування визначали шляхом дослідження морфологічних та окремих біохімічних показників крові. Зразки крові відбирали до та після застосування препаратів. Обидва розчини вводили внутрішньом’язово по 2,0 мл з інтервалом у 7 діб.

Таблиця 1. Загальні дані щодо препаратів порівняння

 Застосовували таку схему дослідження:

1. проаналізували анамнез, клініко-діагностичні дані поросят після відлучення, виявили 30 тварин з клінічними ознаками анемії;
2. їх поділили на 2 групи. Впродовж експерименту умови утримання та раціон були однаковими;
3. від усіх хворих тварин відібрали зразки крові для визначення морфологічних та біохімічних показників;
4. поросятам І групи ввели препарат Fe+B12+B9, а тваринам ІІ групи — Fe+B12, у спосіб та дозі, що рекомендовані офіційними інструкціями;
5. відібрали зразки крові для лабораторних досліджень на 7-му добу після застосування препаратів, перед їх повторною ін’єкцією;
6. спостереження за тваринами протягом місяця після введення препаратів.

За період дослідження загальний клінічний стан тварин обох груп був задовільний. Клінічного прояву захворювання, рецидивів та будь-яких побічних ефектів від терапії не спостерігали. Не зафіксували жодного випадку загибелі. Побічних реакцій на введення препаратів не виявили.

РЕЗУЛЬТАТИ СПОСТЕРЕЖЕННЯ

Результати дослідження вказали на ослаблений клінічний стан поросят та ознаки анемії на початку дослідження (таблиця 2,3). Так, уміст гемоглобіну, еритроцитів, гематокриту в крові поросят були на нижній межі (нижче фізіологічної норми). Індекси червоної крові (МСНС, МСН) демонстрували тенденцію до зменшення (таблиця 2). Біохімічні дослідження сироватки крові поросят виявили нижчі від фізіологічної норми показники вмісту загального білка та концентрації заліза при високій залізозв’язувальній активності (таблиця 3). Це свідчить про розвиток залізодефіцитної анемії в організмі досліджуваних поросят. Активність трансаміназ АсАТ, АлАТ була на рівні верхньої межі норми, а активність ЛФ – вище фізіологічної норми, що характеризувало напружений стан печінки з ознаками холестазу.

Таблиця 2. Морфологічні показники крові поросят до та на 7 добу після застосування препаратів Fe+B12+B9 та Fe+В₁₂ (М±m, n=10)

Гематологічні дослідження на 7-му добу після застосування препаратів Fe+B12+B9 та Fe+B12 виявили зростання вмісту гемоглобіну, заліза та загального білка в сироватці крові поросят обох груп. Однак збільшення кількості еритроцитів відзначили тільки у тварин І групи.

У поросят обох груп зріс гематокрит, середня концентрація та маса (МСНС, МСН) гемоглобіну в еритроциті. Кількість лейкоцитів до та після введення препаратів коливалася в межах фізіологічної норми. Щодо інших біохімічних показників, після лікування встановили тенденцію до зниження активності ферментів АлАТ, АсАТ та ЛФ до показників фізіологічної норми.

При порівнянні отриманих результатів до та після застосування препаратів та між групами відзначали покращення загального клінічного стану, більш виражену позитивну різницю гематологічних показників у поросят першої групи, що отримували препарат Fe+B12+B9.

За впливом на організм тварин та лікувальним ефектом препарат Fe+B12+B9 не поступався Fe+В12. За показниками вмісту гемоглобіну й еритроцитів —виявив кращу терапевтичну ефективність, ніж препарат-порівняння.

Таблиця 3. Біохімічні показники крові поросят до та на 7 добу після застосування препаратів Fe+B12+B9 та Fe+В12