Рубрики

Архів

Цирковірусна інфекція свиней

Синдром післявідлучного мультисистемного виснаження (PMWS) ветеринари вперше діагностували 1991-го року в Канаді. Основною причиною його виникнення назвали цирковіруc 2-го типу (PCV-2). Першою європейською країною, яка зіштовхнулася з проблемами, пов’язаними з цією інфекцією, стала Франція. Нині вчені довели, що PCV є причиною значних економічних втрат в усьому світі. Спробуймо розібратися, що становить собою цирковірусна інфекція, чим загрожує свиням та як уберегти від неї поголів’я.

Що таке цирковірус та які його супутні фактори?

Цирковірусна хвороба свиней — інфекційне захворювання відлучених поросят, спричинене цирковірусом. Характеризується відставанням у рості й розвитку, ураженнями шкіри та респіраторним синдромом.

Збудником інфекції є дрібний вірус, який, згідно з класифікацією Міжнародного комітету з таксономії, належить до родини Circoviridae. Він має діаметр 17 нм та містить однонитковий кільцевий ДНК-геном. Розрізняють непатогенний (PCV-1) та патогенний (PCV-2) цирковірус свиней. Останній надзвичайно стійкий до змін навколишнього середовища та розмножується у клітинах імунної системи. В організмі свиней вірус концентрується переважно в селезінці та лімфатичних вузлах.

Те, наскільки тяжким є перебіг захворювання, залежить від середовища, в якому перебувають поросята. Так, коли науковці намагалися навмисне заразити поросят вірусом PCV-2 у стерильних умовах лабораторії, захворювання не виникало. Як з’ясувалося пізніше, причиною була відсутність стрес-фактора (протяги, надмірна скупченість поросят у гнізді, погане повітря, змішування поросят різних вікових груп тощо), а також відсутність інших асоційованих інфекцій, що стимулюють прояви хвороби (респіраторно-репродуктивний синдром, парвовірусна інфекція).

В умовах промислового виробництва свині час від часу переживають стрес. Коли поросят переводять на дорощування, між ними відбувається чітка десоціалізація: вони б’ються та кусають одне одного за вразливі місця. Важливу роль відіграє і мікроклімат у групі дорощування. Адже коли щойно відлучених від свиноматки поросят переводять до приміщення, де температура повітря нижча 18 градусів, їм одразу стає холодно, в організмі збільшується концентрація стероїдних гормонів (наприклад, кортизолу), та й імунний статус змінюється. Усе це стає пусковим механізмом для розвитку цирковірусної інфекції. Крім того, варто зазначити, що хвороба уражає не лише слабких, а й цілком здорових поросят.

Епізоотологія цирковірусу

Хвороба поширена у багатьох країнах із розвинутим свинарством, про що свідчать численні серологічні дослідження поголів’я. Нині антитіла PCV-2 виявлено майже у всіх свиногосподарствах, а частка серопозитивних тварин може сягати 100%.

Зазвичай інфекцію розповсюджують хворі або латентно інфіковані свині різних вікових груп — із сечею, фекаліями, слиною, спермою, виділеннями з носа та очей. Проте досить часто має місце й вертикальна передача (від свиноматки до поросят). Активізувати інфекційний процес може імунізація поросят будь-якими імуностимуляторами на ранньому періоді життя.

Після зараження організму вірус розмножується у багатьох місцях — передовсім у клітинах ендотелію, епітелію, макрофагах та лімфоцитах. Науковцям досі не вдалося з’ясувати, у яких клітинах відбувається його рання реплікація.

Які симптоми можуть бути ознакою появи цирковірусної інфекції у стаді?

На що потрібно звернути особливу увагу при діагностиці?

Чому радять проводити патологоанатомічні дослідження загиблих від цирковірусної інфекції поросят?

Які способи лікування та профілактики найбільш поширені у промисловому свинарстві?

Відповіді на ці та інші питання читайте у повній версії статті у журналі «Прибуткове свинарство» № 2 (8), 2012.

 Ctrl
Обережно — кульгавість!
18.05.2012
Ctrl 
М. Ярошко. Системи напування поросят
18.05.2012

Всі новини >>

Пошук

MilkUA.info
PigUA.info
Журнал «Молоко і ферма»