ДП «Ферми Данам» стало першим підприємством з датськими інвестиціями в свинарстві в Україні. А ще — першими ввезли і почали працювати із свинками датської генетики. 2012-гопідприємству виповнюється чотирнадцять років і впродовж всього цього часу воно залишається серед найефективніших свиногосподарств. А керівництво всією структурою — на плечах тендітної жінки, яка, проте, поєднує в собі мудрого керівника, стратега й тактика, оскільки саме вона задає вектор руху своєму господарству, а ще — маму і дружину. Напередодні свята весни і всіх жінок нам випала нагода поспілкуватися із Альоною Миколаївною Байдохою та дізнатися, звідки вона черпає натхнення, щоб устигати з усіма ролями, яким було становлення господарства та якими будуть наступні горизонти «Ферми Данам».

Альоно Миколаївно, як філолог потрапив до кола свинарів?

Чесно кажучи, ніколи в житті навіть подумати не могла, що присвячу так багато сил і часу свинарству. Почалося все банально: на п’ятому курсі університету почала шукати роботу, познайомилася із представниками датської компанії «ДанАгрі Україна». Вони саме починали імпортувати сільськогосподарську техніку та обладнання в Україну, мали амбітні плани. Їм потрібен був хтось на подобі перекладача, асистента, секретаря. Прийшла на співбесіду, яку проводив директор-датчанин. В результаті: «Вам потрібно виходити на роботу прямо зараз.» І це у лютому, коли до закінчення університету залишалося лише кілька місяців. Мене запитали, яку хочу зарплату. Назвала суму — подвоїли. Це стало останнім аргументом для мене-студентки. Отож, попередила викладачів, що буду пропускати багато занять, а дипломну роботу писати дистанційно, і взялася до справи.

Проблема була тільки у тому, що у 1998 році імпортна техніка в Україні не мала попиту — у фермерів не було коштів для її придбання. Тоді наш датський інвестор припустив, що ефективніше буде самому обробляти землю завезеною технікою.

Заходилися шукати землю. Тоді ж американські партнери нашого датського інвестора, Пітера Хансена, запропонували йому паралельно з рослинництвом займатися свинарством. Ідея йому сподобалася ...

Воно й не дивно, у датчан потяг до свинарства вже, напевне, в ДНК закладений ...

Щось у цьому є (посміхається). Восени 1998 року знайшли стару радянську свиноферму у селі Новосілки, Кагарлицького району, в одному чи двох приміщеннях якої тоді ще утримували свиней. Запрошений нами із Данії консультант, що входить у десятку кращих фермерів країни, порадив всі приміщення звільнити, бо «можливості величезні, треба працювати».

На жаль, через деякий час наш консультант змушений був повертатися до себе, адже його справи також не стояли на місці. І ми залишилися самі по собі.

Не страшно було залишитися без такої підтримки?

Чесно кажучи, було важко, адже тоді майже ніхто із учасників проекту не мав ніякого досвіду ведення свинарства. Співпрацювали в той час із головою колгоспу, орендували землю, приміщення. А на початку2000-гоі наш директор датчанин подумав, що України з нього досить, і вирішив повернутися в Данію. А оскільки я була найбільше залучена до реалізації цього проекту, то мені й запропонували очолити господарство і розвивати далі. Мені тоді було 24 роки. Досвіду мало, але відповідальності вистачало — наважилася.

Що допомагало не опускати рук?

Щоб продовжувати рух, нам потрібно було глибоко вірити в те, що справа таки стане прибутковою. І ми вірили! Більше того: заражали цим інших. Нам вдалося заручитися підтримкою Датського державного інвестиційного фонду. Завдяки цьому відремонтували відділ супоросних свиноматок та маточник.

Добре пам’ятаю, коли для отримання коштів фонду нам потрібно було запланувати бюджет на п’ять років наперед. Чесно кажучи, самі з острахом поглядали на ті цифри, які закладали у розрахунки: спрогнозували, що у 2005–2006роках у «Ферми Данам» мають бути мільйонні прибутки. Нам вдалося переконати фонд — кредит таки отримали. Найцікавіше те, що у 2005 році наші прибутки були саме такими, як ми «передрекли».

Коли ж ціна пішла вгору, наш інвестор вирішив, що потрібно залучати ще когось збоку, щоб дати проекту новий поштовх. Так у 2006-мудо нас приєдналося ще декілька інвесторів. Таким чином довели ферму до того рівня, який маємо сьогодні.

Зараз маєте намір розширюватися?

Звісно, у планах є розвиток господарства: плануємо повністю переробити існуючі та добудувати нові свинарники. Вже навіть погоджуємо проект із будівництва відгодівельника «з нуля». Проблема лише в тому, що наш комплекс не може далі розширюватися на тому ж виробничому майданчику, оскільки за вітчизняними нормами він надто близько до населеного пункту.

Які технологічні інновації дозволяють ДП «Ферми Данам» входити до переліку свиногосподарств, що мають найвищі виробничі показники?

Я б сказала, що наше господарство є класичним прикладом свинарства Данії. Абсолютно всі нововведення на нашому господарстві родом звідти. Ми не намагаємося вигадувати велосипед — чітко слідуємо технологіям. Всі ремонтні роботи завжди проводяться за участю датських спеціалістів, системи вентиляції та інше обладнання завозимо із цієї країни, при чому постійно моніторимо ринок і обираємо найкраще. Для комбікормового заводу завезли обладнання компанії Skiold, співвласник якої, до речі, із 2006 року увійшов до списку інвесторів нашого господарства. Проте деякі елементи, наприклад, решітки, ми частково виготовляємо в Україні.

Єдина відмінність нашого господарства від пересічного датського —поросних свиноматок ми утримуємо в станках, тоді як у Данії це заборонено законодавчо.

Без чого розвиток ДП «Ферми Данам» був би неможливим?

Як Альона Миколаївна ставиться до того, що в Україні зараз спостерігається тенденція до розвитку мегакомплексів?

Якими були найважливіші досягнення «Ферми Данам» у 2011-му?

Які надії ДП «Ферми Данам» покладає на 2012-йрік?

Відповіді на ці та інші питання читайте у повній версії інтерв'ю у журналі "Прибуткове сивнарство" №1 (7), 2012.