«Серволюкс-Генетик» — перша і єдина нуклеусна ферма в Україні
Сергій Петрович Гарбузюк, замісник директора ТОВ «Серволюкс-Генетик»:
— Сергію Петровичу, звідки зародилася ідея зайнятися свинарством?
— Галузь тваринництва в Україні має дуже гарні перспективи, які варто тільки розкрити. Але для того, щоб розвивати свинарство у тому напрямку, який диктує ринок, підприємствам життєво необхідно мати достойну генетичну базу. Тому у 2005 році ми подали на розгляд голландського уряду спільний з компанією Hypor проект «Селекція свиней чистих ліній в Україні», він отримав позитивний висновок і був затверджений Урядом Королівства Нідерландів.
— Голландська свиноіндустрія пропонує багатий спектр генетичних компаній. Чому саме «Hypor»?
— Насправді вибір не такий вже і великий. Для того, щоб бути конкурентоспроможним у сучасному тваринництві дуже важливо працювати з першокласною генетикою, яких всього декілька в світі. Одна з них — Нypor, що належить до групи «Hendrix Genetics». Ми мали позитивний досвід співпраці з нею у сусідній Білорусії, де група компаній «Серволюкс» впродовж багатьох років утримує лідируючі позиції на ринку виробництва продукції птахівництва. Ми були переконані, що у компанії Hypor працюють дійсно кваліфіковані й талановиті спеціалісти, які добре розуміються у питаннях, відповіді на які нам ще потрібно було отримати. А питань було справді багато.
— Вас можна назвати піонерами на селекційно-генетичному ринку України.
— Ну, можливо, не піонери, але разом з тим наша задача дійсно була унікальною. Я часто жартую, що завдяки реалізації проекту здобув цілу низку нових професій. Ми маємо справді достойний племінний матеріал. Проте, наголошую, що ми ні в якому разі не претендуємо на монополію ― ми за збалансованість ринку і здорову конкуренцію. За підрахунками спеціалістів, щоб забезпечити потребу України у високоякісному племінному матеріалі потрібно не більше 5–6 нуклеусів. Хотілося б, аби і у нашій країні функціонувала чітка репродуктивна піраміда: нуклеус — мультиплікатор — відгодівля. За таких умов можна було б підтримувати зворотній зв’язок із підприємствами та володіти інформацією про те, чого і у якій кількості дійсно потребує ринок.
— Зважаючи на те, що ваші тварини з особливим статусом, їм потрібні особливі умови утримання.
— За європейськими стандартами — це звичайні умови догляду та годівлі. Секрет успіху простий — якщо забезпечуєте своїм тваринам правильне світло, правильний догляд, відповідної якості воду, корми та постійний контроль, неодмінно отримуєте найкращий результат.
Так, завжди тримаємо в центрі уваги годівлю. Для того, щоб тримати руку на пульсі, купуємо комбікорми як мінімум у двох компаній. Думаю, у вітчизняних свинарів питання «чому саме так?» виникнути не повинно.
— Кому ж дісталася честь «кулінарити» для ваших тварин?
— Ми не купуємо те, що поруч, завжди шукаємо те, що якісне. Тим більше, що для кожної із порід у нас розроблено окрему систему годівлі, а корми вибираємо по самій вимогливій. Саме тому, найдешевше, що ми згодовуємо, коштує від 3000 грн. за тонну, а стартер взагалі 5000 грн. /т.
Наші тварини багато їдять, мають швидкий обмін речовин. Але всі витрати на корми у нас логічно обґрунтовані. І нехай ми витрачаємо на них дещо більше, але і свині набирають відповідну вагу не за 190, а за 150 днів.
— Які цілі ставили на старті і чи відчуваєте їх реалізацію?
— Перш за все хотіли, щоб наші свинарі перестали бути залежними від імпорту племінного матеріалу, адже це не лише економічна залежність, але й епізоотична загроза, яка особливо гостро постала в останні роки. Адже господарству, що одного разу завезло тварин із іноземної ферми, поновлювати кров стада через деякий час необхідно із тієї ж ферми. У кожного господарства є свій бактеріальний фон, і якщо возити із різних місць, то такий коктейль собі замішаєш, що й не радий будеш.
— В чому унікальність племінного поголів’я «Серволюкс-Генетик»?
— Які умови утримання та заходи ветеринарної безпеки дозволяють підтримувати найвищий статус поголів’я?
— Яким чином на «Серволюкс-Генетик» утилізують відходи?
— Чи не збираються виробляти власний біогаз?
— Якими виробничими рекордами свого господарства пишаються?
— Які плани збираються реалізувати найближчим часом?
— Чому не розраховують на підтримку держави?
— Серед секретів успіху називають персонал. Де шукають і як утримують «золоті руки»?
Відповіді на ці та інші питання — у повній версії інтерв’ю в журналі «Прибуткове свинарство» № 3 (5), вересень, 2011