Ошатна резиденція ТОВ «Еліта» — колишня науково-дослідна станція, яку отримали у спадок без вікон, із потрощеними столами і стільцями. Отак і ферму, що зараз справедливо називається «Еліта», бо таки серед кращих племгосподарств України, відроджували із запустілого комплексу на околиці смт. Терезине. Надія Дмитрівна має дар переконати, запалити ідеєю, заразити ентузіазмом. Часто жартує: «Коли б мені сказали у 18 років піти президентом в Уганду, я б пішла.» Вона і досі не розтратила іскорок позитивізму. Про перспективи України коментує: «Я впевнена, що українці виберуться із будь-яких труднощів, бо ми — нація, що пережила багато чого і багато кого.» Але мріє: «Виживати ми точно вміємо, а так хочеться, щоб ще й жити навчились.»

— Весна за вікном — пора відродження і нових починань. Що нового у планах «Еліти»?

— Завершити елеватор, який заклали минулого року, стартувати із будівництвом власного олійноекстракційного заводу по переробці сої. А головне — розпочати будівництво омріяного і плеканого проекту — нуклеусної свиноферми.

— Такий серйозний проект реалізувати, напевно, непросто?

— По-перше, цей сектор тваринництва дуже затратний і вимагає великих початкових капіталовкладень вже через те, що чимало коштує поголів’я відповідного рівня. А ми плануємо нуклеус на 600 голів.

Крім того, ще бракує усвідомлення важливості генетики, особливо такого рівня, серед споживачів.

Свинарство має три основи: технологія, годівля та генетика. Ще якихось десять років тому інформація про новинки технології була справжнім дефіцитом, а сьогодні джерел предостаньо — бери і користуйся. Багато компаній і їхні технології вже присутні на нашому ринку — можна проаналізувати, з’ясувати, що з цього справді працює, прижилося у наших умовах. Інше питання, що навіть знаючи, як правильно і ефективно, не всі ці знання застосовують.

З кормами теж проблем немає: десятки компаній пропонують свою продукцію, є багато лабораторій. Головне — розумітися на раціоні та підібрати правильний корм.

Тобто з першими двома щаблями успішного свинарства вже справи більш-менш налагоджені. Впритул підійшли до третього – генетики. Сьогодні ще дуже мало виробників, які зрозуміли, наскільки важливо мати здорове поголів’я із високим потенціалом. Від рівня генетики напряму залежать кількість поросят та збереженість поголів’я, рівень приростів, конверсії корму та виходу м’яса — а отже, прибуток. Думаю, позитивно, що зараз на ринку України пробують себе представляти різні світові генетичні компанії — так виробник має більше шансів зробити оптимальний вибір. Головне, щоб правила для всіх були однакові.

— Що маєте на увазі?

— В нас немає загального, державного підходу до контролю і моніторингу достовірності тих чи інших показників, заявлених господарствами, які реалізують племінний матеріал.

Поки інформація пройшла по всіх інстанціях, приймати правильне рішення вже немає на чому. Незрозуміло, в якому напрямку потрібно розвивати свинарство: чи підтримати галузь, чи їй вже не потрібні субсидії; що саме треба розвивати: направляти державну допомогу на селекцію, чи, може, активніше будувати товарні комплекси. Баланс існує, але як же урядові його знайти, якщо немає правдивих даних?

Так само і рядовому підприємству нелегко без достовірної інформації. Як я можу адекватно оцінити, на якому рівні моє господарство, і будувати подальшу стратегію, коли немає від чого відштовхнутись?

— Чому у ТОВ «Еліта» впевнені, що українські нуклеусні ферми вкрай важливі для вітчизняного свинарства?

— Досвід якої зарубіжної країни у свинарстві та розвитку аграрного сектору найбільше імпонує Надії Кудлай і чому?

— Що Надія Дмитрівна називає найбільшою бідою українського тваринництва?

— Як коментує цінову ситуацію на ринку свинини України та яким бачить подальший її розвиток?

— Чи справді свинарство в Україні має переваги порівняно з іншими країнами Європи?

— ТОВ «Еліта» заслужено пишаються своєю командою. Які секрети правильної мотивації персоналу?

Відповіді на ці та інші питання — у повній версії інтерв’ю із Надією Дмитрівною Кудлай в журналі «Прибуткове свинарство», № 1 (3), 2011.