Насичений запах фекалій та сечі — це особливість м’яса статевозрілих некастрованих кнурів. Щоб не дати цьому «букету» розквітнути, кнурців традиційно каструють у перші дні їх життя. Однак опікування благополуччям тварин стало поштовхом для винаходу нового методу — імунокастрування. У чому його перевага — читайте у статті.

Чому кнур «пахне»?

На момент досягнення статевої зрілості, організм кнура починає активно продукувати гормони. Один з них — андростерон. Він має ті ж функції, що і тестостерон, — стимулює розвиток вторинних статевих ознак, хоча й удесятеро менш активний. У пубертатний період цей гормон виділяється у великій кількості і відкладається у жирових тканинах кнура. Це феромон, що приваблює свинок і свиноматок у період еструсу.

Ще одне джерело «аромату» — скатол — хімічна сполука, що є продуктом життєдіяльності бактерій у товстому відділі кишечника свиней. Його здатна «знешкоджувати» печінка, однак на момент статевого дозрівання вона перевантажена багатьма іншими сполуками та гормонами. Відтак неметаболізований скатол вивільняється і відкладається у жирових тканинах.

Як позбутися?

Виникнення запаху кнура можна попередити. Традиційний метод — хірургічна кастрація у перші дні життя кнурців. Інноваційний і набагато гуманніший — імунокастрування. Він не впливає на запах кнура як такий, але пригнічує діяльність сім’яників (вироблення статевих гормонів, зокрема андростенону), що, у свою чергу, дозволяє печінці ефективно метаболізувати продуковані рівні скатолу.

1. Що спричиняє неприємний запах не лише у кнурів, але й у кабанів і свинок?
2. Як діє механізм імунокастрації? Що змінюється під час ін’єкцій?
3. Коли радять забивати імунокастрованих кнурів?
4. Кому такий метод кастрування вигідніший: виробнику чи переробнику?