Рубрики

Архів

Хвороба Ауєскі: не втрачайте пильності!

Проникнувши у стадо, вірус хвороби Ауєскі продовжує циркулювати в ньому доти, поки не будуть вжиті належні заходи ерадикації. В чому підступність вірусу, чим особливі сучасні засоби його контролю і чому українським свинарям не можна втрачати пильності — про це детально у статті.

Етіологія і шляхи поширення

Хвороба Ауєскі (ХА) — високонтагіозне захворювання, яке спричиняє значні економічні втрати. У підсисних поросят протікає надгостро у нервовій формі з майже 100% летальністю, у дорослих свиней — у легеневій формі, часто із нашаруванням секундарної бактеріальної інфекції.

ВХА має широкий спектр шляхів поширення. Він дуже стійкий у навколишньому середовищі, у перехворілих свиней формує нестерильний імунітет. Вірус не заражає людину, однак для інших сприйнятливих ссавців (зокрема ВРХ, кіз, овець, а також котів, собак і гризунів) — завжди фатальний. Саме з цих причин ХА занесена до списку хвороб, які підлягають обов’язковій реєстрації.

Патогенез, клінічні ознаки та особливості імунітету

Вірус поширюється через лімфатичну систему до периферичних лімфатичних вузлів, де вторинна віремія триває 7–10 діб. Інкубаційний період для підсисних поросят, зазвичай, триває 2–4 доби, для відлучених поросят і дорослих свиней — 3–6 діб. Виділення вірусу у навколишнє середовище із усіма секретами тварини починається на другу—п’яту добу після інфікування і триває більше двох тижнів.

Клінічний прояв ХА залежить від штаму вірусу, шляху інфікування та віку свині. Чим молодша тварина, тим тяжче протікає хвороба і тим вищий відсоток падежу.

Після клінічного одужання свині перетворюються на довічних латентно інфікованих носіїв ВХА. Як тільки вірус засів у трійчастому нерві, жодна вакцина не здатна його ліквідувати. Патоген може перебувати у прихованому стані у ЦНС, у лейкоцитах та інших органах і системах як інфікованих, вакцинованих, так і невакцинованих свиней.

Патологоанатомічні зміни

У свиней при ХА макроскопічні патанатомічні зміни несуттєві, відсутні або їх складно виявити. Уражень, які були б характерні тільки для ВХА, немає. При постмортальному дослідженні виявляють серозний або фібринонекротичний риніт, некротичний тонзиліт, геморагії середостінних лімфатичних вузлів. Крім того, можуть спостерігати набряк та ураження легенів, спричинені секундарними бактеріальними патогенами.

Діагностика

Діагноз на хворобу Ауєскі встановлюють лише на підставі комплексу епізоотичних, клінічних, патологоанатомічних даних і результатів лабораторних досліджень.

Обов’язковими тестами для лабораторної діагностики ХА, згідно з директивами Міжнародного протиепізоотичного бюро (OIE), є реакція вірус-нейтралізації (РН) та імуноферментний аналіз (ІФА). РН менш чутлива і не відрізняє вакцинний імунітет від інфекційного. В той же час, якщо для контролю ХА застосовують маркерні вакцини (із делеціями окремих генів віруса, найчастіше gE), дискримінуючі ІФА визначають не лише інфікованих, але й латентно інфікованих свиней.

Контроль та ерадикація — сучасний підхід

В ендемічних зонах для профілактики ХА організовують карантин і тестування новоприбулих ремонтних тварин, а також заходи біобезпеки, що попереджають занесення вірусу з інвентарем, одягом, людьми, бродячими тваринами, виключають контакт свійських свиней із дикими.

Вилікувати свиней, що заразилися ХА, неможливо. Хворобу можливо лише контролювати за допомогою щеплення. Однак слід пам’ятати: вакцинування пом’якшує клінічні прояви хвороби та скорочує кількість і тривалість виділення вірусу інфікованими тваринами, проте не забезпечує стерильного імунітету і не попереджає переходу інфекції у латентний стан.

Для ерадикації ВХА розроблено цілу низку програм. Серед дієвих підходів: повна депопуляція, часткова депопуляція (ізольоване вирощуванням поросят), а також стратегія аналізу і вибраковування. Повна депопуляція — надійний, але найдорожчий метод, а тому непопулярний серед свинарів.

Серед українських свиногосподарств гостра та надгостра форми ХА зараз зустрічаються рідко, оскільки вірус дуже поширений й інтактних ферм дуже мало. Незважаючи на це, вітчизняні свинарі не повинні втрачати пильності і вчасно помічати за респіраторними і репродуктивними проблемами стада небезпечного і підступного ворога.

  1. Чому вірус ХА підлягає обов’язковій реєстрації? Які його особливості? Хто основні переносники хвороби?
  2. Як виявити хворобу Ауєскі? Чим вона небезпечна?
  3. Скільки триває інкубаційний період? Чим він відрізняється у різних вікових груп свиней?
  4. Які заходи застосовують для попередження і контролю недуги?

Відповіді на ці та інші питання шукайте у повній версії статті у журналі «Прибуткове свинарство» № 6 (24), 2014.

 Ctrl
Матео дель Позо Африканська чума свиней: запитання та відповіді
30.12.2015
Ctrl 
Епідемічна діарея свиней — нова загроза для нашого свинарства
10.06.2014

Всі новини >>

Пошук

MilkUA.info
PigUA.info
Журнал «Молоко і ферма»