За матеріалами звіту Ремко Шрайвера «Рекомендації щодо вдосконалення нормативної бази свинарства в Україні»

Ми живемо в час, коли жалітися на те, що щось «не так», недостатньо, треба діяти, причому можливість реформ є! Цим принципом користувалася Асоціація свинарів України, коли звернулася до Проекту «Агроінвест» USAID залучити до аналізу ситуації в Україні міжнародного експерта із питань ветеринарії та охорони здоров’я населення Ремко Шрайвера. За результатами десятиденного перебування у нашій країні він надав рекомендації, спрямовані на гармонізацію законодавства України з вимогами ЄС в трьох сферах: санітарно-захисні зони та санітарні розриви, дозвільна документація, а також правила імпорту свиней з інших країн. Перед вами скорочена версія його звіту.

Ветеринарно-санітарні правила

Україна

Нині в Україні складна система законодавчих вимог стосовно мінімальної відстані між тваринницькими фермами (санітарні розриви) та між фермами і житловими зонами (санітарно-захисні зони). Крім того, в Україні відсутня стратегія дій у таких аспектах як здоров’я і благополуччя тварин, а також безпечність харчових продуктів в частині санітарно-захисних зон.

Українському законодавству також бракує конкретики в питанні усунення ризиків, пов’язаних із викидами.

ЄС

В Європейському Союзі немає законодавчих вимог до відстаней між тваринницькими фермами і житловими зонами, застосовують інший підхід до забезпечення здоров’я і благополуччя тварин і здоров’я людей. Щодо встановлення санітарно-захисних зон: дієві заходи з біобезпеки, які здійснюють у тваринницьких господарствах, є важливим критерієм зонування та компартменталізації для санітарно-епідеміологічного контролю та/або торгівлі.

Попри відсутність законодавчо встановлених вимог до санітарно-захисних зон та санітарних розривів, у Європейському Союзі діють вимоги до якості повітря, покликані мінімізувати ризики для здоров’я тварин і людей, що спричиняють викидами в атмосферу.

Перевезення тварин у межах країни та дозвільна документація

Україна

Перевезення тварин у межах країни регулюють спеціальні нормативні акти Міністерства, але їх положення виконуються на місцях по-різному.

Нинішня українська модель спирається на положення про те, що держава має контролювати будь-яке переміщення тварин. У його основі, у свою чергу, припущення про те, що свиней перевозять з однієї ферми з невідомим ветеринарно-санітарним статусом на інше господарство також із невідомим ветеринарно-санітарним статусом.

Ще одна проблема — регулювання перевезення свиней. В Україні немає професійних перевізників. Питання санітарної обробки і дезінфекції регулює постанова Кабінету Міністрів України, але виконання її положень свинарі ставлять під сумнів.

ЄС

У Європейському Союзі вимоги щодо дозвільної документації в галузі свинарства встановлені на основі Директиви Ради ЄС 2008/71/EC від 15 липня 2008 року про ідентифікацію та реєстрацію свиней. Це дозволяє простежити їх переміщення в межах окремої країни ЄС або по території ЄС.

З метою обліковування переміщень тварин, у тому числі свиней, ЄС створив Систему торгового контролю та експертизи (TRAde Control and Expert System — TRACES).

У кількох країнах з добре розвиненим свинарством створено систему біобезпеки, відповідно до якої тваринні ферми класифікують на основі ветеринарно-санітарного статусу (ВСС).

Правила ввезення свиней з інших країн

Україна

Чинні правила завезення свиней з інших країн видаються застарілими і такими, що потребують радикального перегляду. Вимогу щодо обов’язкової поїздки державного ветеринара до країни, з якої імпортують тварин (тим паче, за кошт українського підприємства-покупця), при кожному їх відправленні можна замінити на правило, згідно з яким компетентний орган України ухвалює дозвіл на ввезення свиней в Україну з певних країн та певних підприємств упродовж певного періоду часу (наприклад, року; після повторної перевірки — протягом трьох років; а після наступної перевірки — впродовж ще п’яти років). Крім того, якщо в країні-експортері роблять аналіз крові в ухваленій лабораторії, проведення повторного в Україні зайве.

ЄС

Європейський Союз розрізняє торгівлю свинями між країнами-членами ЄС та ввезення свиней із третіх країн. Внутрішня (в межах ЄС) торгівля свинями є, в принципі, гармонізованою і спирається на ветеринарні сертифікати. Основна вимога в частині перевезення свиней полягає у виконанні положень законодавства про ідентифікацію та реєстрацію груп свиней (Директиви 2008/71/EC) та законодавства про здоров’я тварин (Директиви 64/432/EEC). Ці директиви встановлюють чіткі правила (ідентифікація тварин, заборона на контакти з іншими тваринами при транспортуванні, мийка та дезінфекція засобів транспортування тощо). На рівні країн можуть встановлюватися додаткові вимоги для запобігання поширенню певних хвороб.

Увезення свиней з третіх країн регулюють суворіші правила. Тут основним законодавчим актом є Директива 72/462/EEC, яка визначає вимоги до законодавства третьої країни, стану здоров’я свиней у ній, актуальності інформації про інфекційні хвороби тварин та оперативності її повідомлення Європейській Комісії та Міжнародному епізоотичному бюро, вимоги до національних правил запобігання та контролю за поширенням хвороб тварин, а також до організації, структури, компетентності і повноваженням ветеринарних служб.

1. Які рекомендації щодо зміни ветеринарно-санітарно правил в Україні дав міжнародний експерт?
2. На які стандарти якості повітря варто опиратись при встановленні санітарно-захисних зон та розривів?
3. Як можна гармонізувати правила перевезення свиней в Україні відповідно до європейських стандартів?
4. Як організовано класифікацію підприємств за ветеринарно-санітарним статусом у країнах Європи?
5. Яким чином можна спростити правила ввезення свиней з інших країн?

Відповіді на ці та інші питання шукайте у повній версії статті у журналі «Прибуткове свинарство» № 6 (24), 2014.