У час, коли ситуація в країні нестабільна, історія господарства, яке постало з руїн і за п’ятнадцять років роботи стало одним з лідерів українського ринку свинини, вселяє оптимізм і вчить розвивати справу, незважаючи на обставини. Як зберегти бізнес у скрутні часи, з нами поділився його генеральний директор Іван Чайківський.

— Іване Адамовичу, нині ПАП «Агропродсервіс» входить до п'ятірки найпотужніших українських свиногосподарств. Пам'ятаєте, з чого все почалося?

— Звичайно ж! Усе почалося 19 грудня 1998-го року, коли мене обрали головою Товариства власників (фактично, колгоспу) «Колос».

Господарство було повним фінансовим банкрутом і мені довелося інвестувати у нього власні кошти. За них відремонтували колгоспну техніку, зберегли наявне поголів’я свиней та великої рогатої худоби, розорали і засіяли поля. А коли в господарстві трохи поправились справи, до нас почали наполегливо навідуватись кредитори.

Заборгованість колгоспу на той момент сягала майже шість мільйонів гривень (3,3 млн дол.) і це при тодішній середній пенсії 30 грн та зарплаті — 50 грн.

Я розумів, що коли прийдуть жнива, кредитори заберуть усе, що вдалося відновити. Довелося шукати вихід із глухого кута, в який нас загнали обставини. Єдине, що я тоді придумав, — створити приватне підприємство, орендувавши землю в селян і працевлаштувавши їх. Життя підтвердило, що це було єдине правильне рішення. Так 11 червня 1999-го року з’явилося ПП «Агропродсервіс» (до речі, одне з перших приватних сільгосппідприємств у державі).

Наш земельний банк тоді складався з819 га(нині, для порівняння, в обробітку маємо 42 тис. га ріллі).

Перші ж кроки у царині свинарства розпочалися у вересні 1999-го, коли ми отримали розпайований майновий свинокомплекс у Настасові і двадцять поросят.

— Виходить, що це був старт свинарського напряму корпорації «Агропродсервіс»?

Не зовсім так. Початок господарювання для мене видався не зовсім легким. До 2004-го на підприємстві було тільки 200 свиней малопродуктивних порід. Довелося починати все практично з нуля.

Перший репродуктор створили 2005-го року. Навесні 2006-го завезли свинок з Чернівецької та Дніпропетровської областей і отримали статус племрепродуктора (з 2009-го, — племзаводу). Паралельно реконструювали цехи дорощування, потужністю 4,5 тисячі поросят.

Уже тоді я зрозумів, що на вітчизнянному племінному поголів’ї далеко «не заїдеш» і 2007-го ми вперше завезли реммолодняк із-за кордону — з Польщі. 2010-го почали купувати племінних тварин у Данії. Зараз підписали новий контракт з данцями на десять тисяч свинок. Поки завезли 1300 голів. На жаль, подальші поставки довелось припинити через нестабільну економічну ситуацію, у тому числі і при валютних операціях.

— Іване Адамовичу, наскільки ваше підприємство відчуває наслідки економічної кризи?

— Ми не виняток. Економічна криза не обминула й нас. Чим дорожча валюта, яка в Україні, на жаль, стала основним еквівалентом у відносинах між виробником і споживачем, тим вища собівартість виробництва. Адже частину кормів, різні добавки, вітаміни та ветпрепарати купуємо за валюту. І тут або піднімати ціну за кілограм живої ваги свиней, або працювати собі у збиток.

Одна надія, що ситуація вирівняється. Бо в такому економічному форс-мажорі аграрна економіка довго не протягне. Робота «в мінус» чи «в нуль» веде до банкрутства. Тому держава всіма доступними їй методами має захистити національного товаровиробника.

1. Як змінилась структура корпорації «Агропродсервіс» з 2011-го року?
2. Є постійні банки-партнери, у яких залучають кошти, які саме?
3. Що робити у кризових ситуаціях в країні за порадами Івана Адамовича?
4. Як підтримати аграрний сектор «нової» України?

Відповіді на ці та інші питання шукайте у повній версії інтерв’ю у журналі «Прибуткове свинарство» № 2 (20), 2014.