ТОВ «Белгранкорм-Полтавщина» — єдиний російський інвестиційний проект, який розвиває напрямок свинарства в Україні. Хоча унікальність на цьому не закінчується: молода команда керівників по-новому підійшла до вирішення багатьох критичних для виробництва питань. Як усе починалося і завдяки яким рішенням «Белгранкорм-Полтавщина» посідає нині одну з топових позицій у списку найуспішніших виробників свинини, розповів директор напрямку тваринництва Владислав Лещенко.

— Владиславе, як долучилися до свинарства?

— Коли почав учитися в Полтавській аграрній академії, зрозумів, що хочу крокувати в ногу з прогресом, новітніми технологіями та інноваціями в аграрній сфері. В Україні цього тоді не було, тому вирішив поїхати за кордон, так би мовити, побачити, як люди живуть, які соціальні захисти мають, які пріоритетні напрямки розвивають. Потрапив у Англію, хоча працював не за спеціальністю. На четвертому курсі, коли світогляд став уже більш сформованим, а підхід до життя відповідальнішим, вирішив, що буду займатися тваринництвом, насамперед свинарством. Отож поїхав здобувати досвід у країну-лідер — Данію. Влаштувався на свинокомплекс, який налічував 750 свиноматок, — класичний варіант данського господарства. Півтора року стажувався. Власник був задоволений моїми результатами і залишив ще на такий самий термін, тільки тепер уже як менеджера господарства. Потім вирішив повернутися в Україну і розвиватися тут. Довго шукав роботу. А тоді один зі знайомих сказав, що у Біликах будують новий свинокомплекс за данською технологією і мають закупляти данську генетику. Вирішив спробувати. Приїхав сюди в липні2011-го,тоді саме тривали будівельні роботи, їздили крани і бетономішалки. Пройшов співбесіду, а вже через місяць приступив до роботи. Тоді ми заключили договір з генетичною компанією Breeders of Denmark на першу поставку молодняка.

— В одному з інтерв’ю голова правління материнської компанії Олександр Орлов сказав, що політична ситуація в Полтавській області сприяє веденню бізнесу, і з владою легко знайти спільну мову. Що стоїть за цими словами?

— Насамперед те, що голова Полтавської обласної державної адміністрації зацікавлений у розвитку свого регіону. Завдяки йому Кобеляцький район нині займає третє чи четверте місце із виробництва свинини в Полтавській області, а кілька років тому був другим із кінця. Крім того, люди розуміють, що це реальний сектор економіки: в район ідуть відрахування, наше підприємство фінансує районну і дільничну лікарні, дитячі садочки і школи. Наші працівники соціально захищені і можуть планувати своє життя, бо впевнені у завтрашньому дні.

Білики — історично промислове містечко: тут був молочно-консервний комбінат, нині працює цукровий завод. Населення — близько 5 тисяч. Хто на городі гарує, хто на базарі торгує. А іншим куди? Тут же близько до дому, до сім’ї. Чотири дні відпрацював, один удома. На роботу просяться і люди з довколишніх сіл — возимо. І студенти-практиканти приїжджають — готуємо свої кадри. Чотирьох, які добре себе зарекомендували, працевлаштували. Бо людей, які весь вік пропрацювали в колгоспі, дуже важко перевчити.

— В свинарських колах ходили чутки, що російські інвестори хочуть продавати бізнес в Україні. Наскільки вони задоволені реалізацією проекту?

— Це безпідставні плітки. Показники наших російських колег позаду. Не вдаючись у деталі скажу, що хоча планова потужність господарства — 7,5 тис. тонн свинини живою вагою, однак до кінця2013-гореалізуємо 8,5 тис. тонн. Тобто є доцільність цього проекту, є вигідні умови кредитування та договорів займу. Ми все повертаємо вчасно, ніколи не затримуємо зарплати, і не тонемо, як деякі наші колеги, бо бізнес, мовляв, нерентабельний і неприбутковий. Це філософія Олександра Вікторовича Орлова: за будь-яких обставин розраховуватися вчасно. Тому ніхто нічого не продаватиме, будемо працювати, як і працювали, і навіть краще. Можливо, будемо навіть розширюватися.

— Маєте постійних постачальників преміксів, амінокислот й інших кормових добавок, яким довіряєте?

— Ми купляємо готову продукцію. Бо інакше не знайдеш крайнього. Якщо виникнуть проблеми, кормовиробник скаже, що премікс був поганий, а постачальник звинувачуватиме комбікормовий завод. А так всі карти — в одні руки. Ми тільки рецепти даємо, розроблені данськими технологами у рамках супроводу. Вони постачальники цієї генетики, розуміють і знають, що їй треба: скільки енергії, вітамінів тощо. Все це узгоджуємо з комбікормовим заводом, а тоді запускається виробництво.

— Владиславе, за якими критичними точками контролюєте ефективність виробництва? Бо хтось прив’язується до виробничих показників, наприклад, кількості відлучених поросят на свиноматку на рік. Інші орієнтуються на кількість виробленого м’яса на квадратний метр площі.

— Ми оцінюємо ефективність виробництва за кількістю виробленого м’яса на свиноматку на рік, бо це комплексний показник, який включає і кількість відлученців, і кількість корму, потрібного на свиноматку у розрахунку на порося, і багато інших критеріїв. Ми прагнемо досягти 9,5 тис. тонн на 3600 свиноматок на рік. Це наша мета на 2014-й.Тоді кілограм приросту коштуватиме приблизно 10 грн.

— Про благополуччя людей дбаєте, а благополуччя свиней? Реалізуєте концепцію «щасливої свинини»: поросні свиноматки — у групах, кастрування поросят тільки з анестезією тощо?

— Свиноматок у станках утримуємо до 28 дня, тоді переводимо в групи. У такого підходу багато переваг: тварини рухаються, тому на момент опоросу мускулатура матки краще розвинена, вони охочіше їдять, корм краще перетравлюється. Групи в нас невеликі — по 16 свиноматок. Б’ються тільки перші дні, поки встановлюють ієрархію. Відсоток абортів у межах допустимого — 1,1. Насправді, така система набагато краща за індивідуальне утримання — не треба стільки інвентарю: кожній тварині поїлочку, годівничку, станочок окремий. А це все дорого. По-друге, свиноматка все життя стоїть, але це ж не робот, а тварина. Тому тут я європейців цілковито підтримую. Щодо кастрування поросят, робимо це «на живу», і якщо чесно, дуже сумніваюся, що в Європі використовують анестетики: вони розріджують кров, а отже, кровотечі не уникнути.

— До речі, про Європу. Хоча асоціацію з ЄС не підписали, уряд продовжує говорити про європейський вектор розвитку України. Як оцінюєте такий сценарій?

— Нам до ЄС ще років 50 рости. Всі тішать себе надіями, що німець приїде і збудує нам дороги. Нічого такого не буде. Кожен повинен виконувати свою роботу і відповідати сам за себе. У Євросоюзу багато товарів, а ринку збуту немає, от він його і шукає. Дасть кредит ЄБРР і продукції завезе, яку ми на ці ж гроші і купимо, а потім ще винні будемо. Оце така політика. А те, що ми хоч завтра продаватимемо свинину на європейському ринку, то це казка. Собівартість одного кілограма в Європі приблизно вісім гривень, а в нас на найкращих підприємствах — у межах одинадцяти. То який з нас конкурент? Ми просто відкриємо кордони, завеземо польського, німецького чи ще чийогось м’яса, ще й не обов’язково якісного.

— Поділіться, будь ласка, планами на 2014-ий.

— План єдиний — виробити 9,5 тис. тонн свинини живою вагою. На «Белгранкорм-Полтавщині» вже все є, залишається лише дошліфувати процес виробництва. А от всі новаторські ідеї будемо втілювати вже в новому проекті.

1. Чому «Белгранком-Полтавщини», що спочатку планувався як птахівничий, інвестори перепрофілювали у свинарський?

2. Чи не шкодують власники про те, що реконструювали для свинокомплексу колишню молочно-товарну ферму у с. Білики, а не будували з нуля?

3. Є офіційна інформація, що побудувати «Белгранкорм-Полтавщину» коштувало 165 млн грн. Чи вписався проекту бюджет і звідки залучали кошти?

4. Наскільки свинокомплекс «Белгранкорм-Полтавщина» в Україні залежить від материнської компанії «БЗРК Белгранкорм»?

5. Чому підприємство зупинилося на данській генетиці? Якими були критерії вибору?

6. «Белгранком-Полтавщини» — вертикально-інтегрована аграрна компанія. Які ще напрямки об’єднує та які результати такої співпраці?

7. Лозунг «Белгранком-Полтавщини» — «Якісний, але доступний продукт». Проте практика показує, що якісне рідко буває дешевим. Як їм вдається витримати баланс?

8. Як вирішують питання дефіциту кадрів?

9. Які ноу-хау у системі бонусної оплати праці ввели та як уникають шахраювання?

10. Якими здобутками2013-го,зокрема щодо нарощення виробничих показників поголів’я, «Белгранком-Полтавщини» найбільше пишається?

11. Які плани із вдосконалення наявного свинокомплексу мають на 2014-ий? Які інноваційні технології планують втілити у новому свинокомлексі на Полтавщині?

Відповіді на ці та інші запитання читайте у повній версії інтерв’ю із Владиславом Лещенко у № 6 (18), 2013 журналу «Прибуткове свинарство»