Дизентерія свиней — дуже проблемна хвороба, що спричиняє чималі фінансові втрати господарства. Порахуйте самі: зменшується конверсія корму і, відповідно, добові прирости, лікування коштує недешево, а ще й можливі смертельні випадки. Серед непрямих втрат — припинення продажів племінного й товарного поголів’я, а за необхідності — депопуляція. Одним словом, перелік проблем серйозний, а тому очі на хворобу не заплющиш. Надто дороге «задоволення»!

Дизентерію свиней (ДС), також відому як чорний пронос, кривавий пронос або вібріонна дизентерія, вперше описали 1921-го року в США. Це високоінфекційна хвороба, що супроводжується кривавою діареєю, сильним запаленням та некротичними ураженнями товстого кишечника. ДС спричиняє грам-негативна бактерія-спірохета (змієподібної форми) Brachyspira hyodysenteriae, яку раніше називали Serpulina або Treponema hyodysentarie. Нині відомо сім основних її штамів.

На фермі ця бактерія активно поширюється через фекалії інфікованих свиней. Вона дуже стійка до холоду (комфортно почуває себе при температурі нижче 10 ºС): живе в лагуні з водою/гноївкою та рідких фекаліях в середньому до двох місяців. Проте при 25 ºС — до тижня, коли підвищена вологість, і менше двох днів, якщо сухо. Цікаво, що саме стільки бактерія може протриматися при – 70 ºС. Переносять її мухи, птахи, собаки і миші. Останні, наприклад, переносять B. hyodysenteriae впродовж 180 днів.

Дизентерія зазвичай уражає свиней вагою 12–75 кг (8–14 тижнів життя). Підсисні свиноматки можуть інфікувати ціле гніздо. Інкубаційний період — від 10 до 30 днів, хоча може розтягнутись і на 60. Усе залежить від дози патогену, що потрапила в організм тварини. Клінічні ознаки розвиваються впродовж наступних 5–21 дня.

Бактерії потрапляють у товстий кишечник, де розмножуються, колонізуючи його слизові оболонки. Крім того, B. hyodysenteriae виробляє два шкідливі токсини й гемолізин. Типові ураження організму спостерігаються на рівні епітеліальних клітин та інколи у власній пластинці слизової оболонки кишечника

Значні економічні збитки від дизентерії пов’язують з ураженням великої частини стада, пригніченням росту, зменшенням конверсії корму, витратами на тривале лікування, високою смертністю (до 25% інфікованих тварин).

Особливості поширення ДС на фермі

Свині можуть поширювати дизентерію навіть після того, як перебороли хворобу, — через фекалії, які все одно виділяють B. hyodysenteriae. Такі тварини — основне джерело ДС на фермі. Крім того, вони можуть переносити її і на «чисті» господарства. Потрапивши туди, B. hyodysenteriae швидко «закріплюється» у стаді та оточенні свиней, особливо в системах збору відходів, а також популяціях гризунів, якщо вони там є. ДС може поширюватись і через інвентар (одяг, взуття, обладнання, що контактували з бактерією), а також транспорт.

Тяжкість прояву хвороби в стаді визначають кілька факторів:

• доза та вірулентність B. hyodysenteriae;
• вплив стрес-факторів, що пригнічують благополуччя свиней;
• рівень імунітету стада;
• ефективність заходів контролю, до яких вдаються під час спалаху хвороби.

Дозу B. hyodysenteriae визначає ступінь забруднення оточення, в якому утримують свиней, а він напряму пов'язаний з густотою наповнення станків, рівнем гігієни на фермі, ізоляцією хворих тварин та ефективністю стратегії лікування. Стрес-фактори ослаблюють резистентність організму, спричиняючи рецидиви діареї у свиней-носіїв, а також слабку реакцію на медичні препарати у хворих тварин.

Симптоми

Перші симптоми захворювання — діарея (зона ануса забруднена фекаліями) та западання боків. Спочатку екскременти світло-коричневого кольору, зі слизом. Якщо хвороба прогресує (гостра фаза), діарея стає кривавою, а фекалії набувають червоного, як кетчуп, або майже чорного кольору. Свині втрачають апетит і кондицію, їхній організм зневоднюється, вони знеможені, з запалими очима. Тварини настільки ослаблені, що можуть падати на задні ноги. Вони демонструють приступи болю, розтягуючись на животі або притискаючи його кінцівками. Серед інших симптомів ДС також зустрічаються покушування хвостів та легке почервоніння шкіри. Раптова смерть має місце переважно у фазі пізньої відгодівлі. Свиноматки часто стають асимптоматичними носіями.

1. Які особливості діагностики дизентерії свиней?
2. З якими хворобами найчастіше плутають ДС?
3. Які фактори потрібно врахувати приймаючи рішення контролювати чи ерадикувати?
4. Як краще захистити здорових та лікувати хворих тварин?
5. Які основні правила ефективної дезінфекції?
6.  Які основні вимоги до ерадикації? 
7. Коли депопуляція є найоптимальнішим рішенням?

Відповіді на ці та інші питання шукайте у повній версії статті у журналі «Прибуткове свинарство» № 1 (13), 2013