Рубрики

Архів

Імунітет поросят на максимум

Кишкові захворювання — одна із головних причин хвороб та смертності новонароджених поросят у цеху опоросу. Кишкова паличка, клостридіальні, ротавірусні інфекції та кокцидіоз і досі залишаються тими патогенами, що найчастіше вражають організм сисунів. Щоб гарантувати виживання поросят, необхідно максимально підвищити їх імунітет.

Мета кожного маточника — виробництво якісних, однорідних за вагою поросят. Здається, немає нічого простішого! Проте існує як багато хороших ферм, котрі постійно продукують чудових поросят, так і тих, що з року в рік борються за виживання. Вдосконаленню немає меж, тому навіть кращим господарствам є над чим задуматися. Мета таких вдосконалень — не просто виростити якісне порося, а зробити це у послідовний, ефективний та найбільш економічно вигідний спосіб. Послідовність особливо важлива для підприємств повного циклу виробництва, ефективність пов’язана із проблемою кваліфікованого персоналу, а рентабельність — сила, що рухає будь-який бізнес.

Захворювання шлунково-кишкового тракту — одна із головних причин хворобливості та смертності новонароджених поросят. Згідно із даними NAHMS (National Animal Health Monitoring System — Національна моніторингова система здоров’я тварин, США) за 2006 рік, кишкові хвороби треті (13,2%) у загальному списку причин падежу сисунів (після роздавлення свиноматкою (42%) та недоїдання (29,7%). Причому ці самі причини названо і в звіті NAHMS за 1990 р. Мета цієї статті —розглянути основні способи підвищення імунітету поросят, виділити основні патогенні мікроорганізми, що вражають цех опоросу, а також надати практичні поради, які допоможуть свинофермам виробляти якісний продукт і у такий спосіб забезпечити свою ефективність і рентабельність.

Завдання мінімум — імунітет на максимум

Вага при відлученні вважається одним із найважливіших факторів, які впливають на подальшу швидкість росту тварини. Проте кишкові захворювання, перенесені в цеху опоросу, значно знижують ці показники. Перш ніж розглядати кишкові патогени, типові для маточника, та їх наслідки, треба повернутися до самого початку: найголовніше для максимального виживання поросят — вчасно отримати материнське молозиво.

Молозиво

Унаслідок особливостей плаценти свиноматки поросята не отримують антитіла від матері, поки знаходяться в її утробі. Їхній пасивний імунітет формується завдяки молозиву. За попередніми підрахунками, поросята потребують 240 — 250 мл (1,5 кг×160 — 170 мл/кг) молозива, щоб вижити. І справа не тільки в потребі отримати імуноглобуліни (IgG), але також глюкозу та жири, що є джерелами енергії. У нещодавніх дослідженнях (Foisnet et al., 2010) науковці підрахували, що середньостатистична свиноматка виробляє 3,22 ± 0,34 кг молозива (варіювання у межах 0,85 — 4,80 кг) за період лактації. Схожі і результати ранішого дослідження (Devillers et al., 2005): в середньому 3,6 кг молозива за лактацію (коливання 1,9 — 5,3 кг). Якщо обсяг виробленого молозива менший, це не пов’язано із розміром гнізда, вагою живонароджених поросят чи їхнім невмінням ссати (Foisnet et al., 2010).

Більшість публікацій підкреслюють важливість споживання молозива впродовж перших 24 — 36 год. після народження, допоки епітеліальні клітини кишечнику здатні пропускати імуноглобуліни в кров. Проте насправді закриття кишкового бар’єру має властивість прискорюватися, а тому оператори повинні стежити за тим, щоб поросята отримали молозиво у перші 6 год. життя. Зниження пропускної здатності викликане фізіологічними змінами у тонкому кишечникові поросяти, пов’язаними із розщепленням протеїнів та фізичними змінами клітин кишечнику через стиснення з’єднань між ними. Згідно спостережень, в середньому час, який проходить від моменту народження поросяти до першого ссання, становить 29 ± 2 хв.

Кількість виробленого молозива та середня вага народжених поросят — вирішальні чинники, що визначають їхню життєздатність. Порядок народження також суттєво впливає на те, котре із поросят отримає більше молозива. Результати окремих спостережень наголошують на тому, що саме від свиноматки залежить кількість молозива, яку поросята споживатимуть упродовж перших днів життя. Загальний показник смертності поросят у цей період значно варіюється залежного від того, чи це гніздо свиноматки, яка виробляє багато (4% ± 3%) чи недостатньо молозива (21% ± 10%, P = 0,04).

Молозиво відіграє важливу роль також у змінах розміру, структури та функцій кишечнику впродовж перших 6 год. ссання. Характер цих змін тісно пов’язаний із кількістю спожитого молозива, завдяки якому площа кишкової абсорбції може збільшитися майже у 100 разів. Метою кожного працівника цеху опоросу має бути максимальне підвищення імунітету та покращення функціонування кишечнику поросят шляхом забезпечення їх необхідним обсягом високоякісного молозива одразу після народження. Для успішної реалізації цієї мети потрібна не лише свиноматка, яка продукує велику кількість молозива, але й правильний догляд за тваринами у цей період.

  1. За допомогою яких трьох найпоширеніших способів можна не допустити контакту новонароджених поросят із патогенами?
  2. Як роздільне ссання та застосування прийомних свиноматок впливає на розвиток поросят?
  3. Чому переохолодження зумовлює захворювання шлунково-кишкового тракту?
  4. Які найрозповсюдженіші патогени, що вражають свиней будь-якого віку?
  5. Які найбільш розповсюджені шкідливі патогени, що викликають захворювання шлунково-кишкового тракту поросят до відлучення? Особливості боротьби з кокцидіозом?

Відповіть на ці та інші запитання читайте у повній версії статті в журналі «Прибуткове свинарство» № 6(12), 2012

 Ctrl
Ігнорувати дизентерію — надто дороге «задоволення»!
07.03.2013
Ctrl 
Інфекції сечовивідних шляхів у свиноматок
13.11.2012

Всі новини >>

Пошук

MilkUA.info
PigUA.info
Журнал «Молоко і ферма»