На порозі непростого періоду для сільського господарства України, пов’язаного із передвиборними перегонами, можливими труднощами із кормами через несприятливі погодні умови, та загрозою поширення африканської чуми свиней, ми вирішили поспілкуватися з непересічним представником галузі свинарства — Олександром Борисовичем Мирним. Палкий патріот своєї країни та співвласник групи сільськогосподарських підприємств розкриває вам, шановні читачі, власну філософію ведення бізнесу.

— Як так склалося, Олександре Борисовичу, що корінний киянин розвиває сільське господарство Хмельниччини?

— До того часу, як сільське господарство стало справою мого життя, я вже встиг здобути чимало професій. Причому кожну з них навряд чи назвеш «міською» чи «офісною» — свого часу спробував себе і фрезерувальником, і бетонником, і водієм вантажівки... Хоча ці заняття вимагали нелегкої фізичної праці, сьогодні зізнаюсь собі у тому, що згадую про ті часи з неабиякою ностальгією.

Сільське господарство для мене розпочалося там, звідки родом моя дружина, — Ізяславський район Хмельницької області. У буремні часи перебудови я зрозумів, що для того, аби рідня мала можливість заробляти на життя, можу створити господарство, яке буде обробляти землю.

— Останнім часом у вітчизняному свинарстві спостерігаємо стрімку тенденцію до укрупнення. Чи плануєте розширювати свій маточний комплекс?

— Поголів’я компанії Hermitage, яке ми завезли у 2010-муроцііз Англії та Німеччини, нині дозволяє нам отримувати високоякісних ремонтний молодняк і товарних поросят. Як наслідок, графік їх реалізації розписано на декілька місяців уперед. Такі результати дійсно стимулюють нас нарощувати потужності. Вже цього року заклали фундамент на будівництво другої черги маточного комплексу, розрахованого на 15,5 тис. поросят на рік. Подальше розширення буде залежати від двох факторів: перший — фінансові можливості, адже розвиваємося тільки за рахунок власних коштів і ніколи не користуємося кредитами; і другий, але головний, — умови ринку. Якщо буде попит, то збудуємо і третю, і восьму черги маточника.

— На досвід якої країни орієнтувалися, коли розпочинали свинарство?

Ми дійсно об’їздили пів земної кулі, перш ніж заклали перший камінчик у фундамент нашого свинарства. Намагались зрозуміти секрет світових лідерів галузі, що десятки років демонструють найвищі показники ефективності. Ніяк не вдавалось знайти відповідь на запитання: чому до вирішення одних і тих самих завдань у різних країнах підходять по-іншому? Тож назвати якусь одну країну насправді важко. Орієнтувалися на власний здоровий глузд.

Головне, що зрозуміли, — для утворення сучасного маточного свинокомплексу реконструйовані приміщення використовувати не можна. Так само, як і сліпо імплементувати щось, тільки тому, що воно приносить успіх іншим.

— А якою ви бачите галузь свинарства України, скажімо, через років десять?

— З тими методами ведення бізнесу, які у нас працюють досі, сподіватись на активний розвиток галузі не доводиться. Сумно, проте занадто реальний такий сценарій, коли український ринок свинини між собою поділять дві—три гіперкомпанії, що мають доступ до державних бюджетних коштів.

Які господарства входять до структури підприємств О.Б. Мирного?

Чому перше із них спочатку було збитковим?

У чому, з точки зору Олександра Борисовича, сила лідерів свинарства?

Яким критерієм користується при відборі персоналу?

Яку формулу використовує для досягнення успіху?

Відповіді на ці та інші питання шукайте у повній версії журналу «Прибуткове свинарство» № 4 (10), 2012