— Окіпняк Ігор Дмитрович, заступник директора СТОВ Агрофірма «Маяк»: «Ми загорілися ідеєю реконструювати свинокомплекс ще у 2005 році, коли побували в Данії під час навчального туру зі свинарства. Наша подорож відбулася на початку листопада, а вже навесні ми заходилися переробляти перших два із чотирнадцяти виробничих корпусів свиноферми. Зараз роботу майже завершено, і я із впевненістю можу сказати, що й зі старого клюшкового свинарника, якому понад 20 років, можна зробити «цукерочку».

— Що стало поштовхом для проведенення реконструкції?

Змін вимагає сам ринок. Після завершення реконструкції свинокомплекс СТОВ АФ «Маяк» матиме близько 20 тис. місць і зможе наростити потужності із 1 тис. до 1,5 тис. свиноматок. Проте розширюватися за рахунок власного поголів’я не бачимо сенсу. Як і на багатьох українських свиногосподарствах, у нас Велика Біла вітчизняної селекції. Хоча ми поновлюємо кров, купуючи нових кнурів-плідників м’ясних порід, проте, як кажуть, вище голови не підскочиш. Звичайно у стаді є такі тварини, що народжують і по 16 поросят за опорос, але середній показник — 9,8 – 10 відлученців на гніздо. Тим часом свині сучасної генетики дають щонайменше на двоє поросят більше — 12 – 12,5 голів. Після завершення реконструкції у нас на опорос щотижня йтиме по 62 свиноматки. При теперішніх показниках це 620 поросят. А якби кожна свиноматка приводила на двоє поросят більше? Умовно кажучи, ми б отримували плюс 120 поросят щотижня. Крім того, свині сучасної генетики мають вищий вихід м’яса із туші, швидше набирають вагу, споживаючи при цьому менше корму на кілограм приросту. Словом, якщо прагнемо кращих виробничих показників, потрібно завезти високопродуктивних тварин зарубіжної генетики. Але чи є сенс завозити свиноматку, яка коштує 700 євро, у таке старе приміщення, де вона через тиждень може поламати ногу? Якщо інвестувати у якісну генетику, то треба й умови забезпечити відповідні, щоб дати тваринам можливість реалізувати свій потенціал.

До кінця 2011 року плануємо закінчити капітальну реконструкцію та модернізацію виробничих приміщень свинокомплексу, що дасть нам можливість наростити поголів’я новими високопродуктивними тваринами до 20 тисяч; завершити будівництво лагун-гноєзбірників, оскільки плануємо використовувати органічне добриво на власних полях. Крім того, розраховуємо звести другу лінію зерносховища — ще 5 силосів по 2 тис. тонн кожен, а вже наступного року побудувати навпроти нього власний комбікормовий завод та запустити другу лінію бійні нашого ковбасного цеху, яка поки що простоює.

—  Стільки планів, задумів… не бентежить, що ціна на свиней в Україні раз по раз обвалюється?

На півдорозі точно зупинятися не будемо. Для чого взагалі реконструкція? Щоб ефективніше використовувати виробничі площі, трудові ресурси, корми, кошти загалом. Навіщо нова генетика? Тому що це більший приплід, менша конверсія корму та вища м’ясність туші. Такі свині користуються більшим попитом та дорожче коштують. А різниця навіть у 50 копійок на об’ємі, скажімо, в 200 тонн означає плюс 100 тис. грн. для господарства. Відповідно реконструкція, модернізація і сучасна генетика дають господарству шанс не просто триматися на плаву – для цього багато мудрості не треба,— а отримувати кращі результати, більше заробляти і розвиватися далі. Чого і бажаю всім свинарям України!

— Які технологічні нововведення запроваджують та на яке обладнання покладаються?

— Реконструкція без залучення кредитів — які труднощі доводиться долати?

— На якій генетиці зупинили свій вибір у СТОВ АФ «Маяк»?

— Як вирішують проблему тимчасової нестачі приміщень дорощування під час реконструкції?

— Приватна ковбасня: плюси і мінуси та чи збирається «Маяк» розвивати цей напрям?

Відповіді на ці та інші питання — у повній версії інтерв’ю із Ігорем Дмитровичем Окіпняком у журналі «Прибуткове свинарство», №2, грудень 2010р.