Діагностика гемофільозного полісерозиту свиней
Ольга Бех, лікар ветеринарної медицини, консультант зі свинарства
Захворювання бактеріальної етіології зазвичай сприймають як вторинні, порівняно з вірусними, профілактиці яких приділяють більше уваги. Разом із тим, проблема поширення респіраторних захворювань бактеріального походження стає в Україні все актуальнішою. Одне з них — гемофільозний полісерозит або хвороба Глессера. У статті основні акценти на постановці діагнозу і методах його ефективної профілактики.
Етіологія та епізоотологія хвороби Глессера
Збудник цього захворювання — грам-негативна паличкоподібна бактерія Haemophilus parasuis. Нині розрізняють 15 серотипів, які відрізняються за вірулентністю. У Європі найпоширеніші серотипи 4 і 5.
Haemophilus parasuis є частиною нормальної бактеріальної флори носа і трахеї клінічно здорових тварин. Рідше збудник ізолюють із легенів і мигдаликів, невражених запальними змінами. Присутній він в основному на фермах з високим статусом здоров’я.
Хворіють на гемофільозний полісерозит в основному поросята на дорощуванні. Однак захворювання може вражати і свиней на відгодівлі: клінічно проявляється лише в гострій формі. Зазвичай тоді, коли хвороба Глессера супроводжується іншими патогенними чи умовно-патогенними мікроорганізмами. Так, кількість випадків захворювання збільшується в господарствах, позитивних на вірус репродуктивно-респіраторного синдрому свиней, що є сильним імуносупресором.
Патогенез
Клінічні ознаки після зараження можуть проявлятися як через 3–4 тижні після відлучення, так і в середині відгодівлі. Це залежить від ситуації на фермі: імунного статусу поголів’я, якості раціонів, рівня дезінфекції і багатьох інших чинників.
Спалах захворювання нерідко спостерігають, коли у групи щойно відлучених вводять поросят з інших гнізд. Основний шлях зараження — аерогенний, однак можливе пероральне інфікування через контаміновані збудником корми й воду. Хвороба проявляється в різні пори року, переважно під час сильних холодів.
Захворювання на гемофільоз реєструють у вигляді спорадичних випадків або незначних ензоотій. Спочатку воно уражає окремих слабких поросят, а згодом, коли прогресує, кількість хворих тварин швидко зростає і може сягати 75%. Характерною епізоотичною особливістю гемофільозного полісерозиту є широке й тривале бактеріоносійство та можливість перебігу у присутності інших інфекційних захворювань.
Діагностика хвороби Глессера
У лабораторії молекулярної діагностики використовують метод ПЛР, за допомогою якого виявляють ДНК і РНК збудників, неначе «відбитки пальців» патогенів. Згідно з результатами дослідження, патогенним є Haemophilus parasuis, виділений із запалених легень, ексудату чи фібринозного серця, а бактерії, які виділяють з носової порожнини чи орально—фарингальних змивів — переважно нормофлора тварини, яке не має патогенних властивостей.
Щоб поставити діагноз, можна скористатися послугами лабораторії патанатомії і бактеріології: зробити бактеріальний посів патологоанатомічного матеріалу. Тоді ж можна перевірити чутливість до антибіотиків, що забезпечить ефективне лікування чи профілактику.
Якщо немає можливості направити патологоанатомічний матеріал (тушу чи окремі органи) у лабораторію на бактеріальний посів, можна використати метод серологічного дослідження. Він допоможе оцінити епізоотичний статус підприємства/поширення Haemophilus parasuis серед поголів’я.
Розгорнутий серологічний профіль дає можливість визначити рівень колостральних антитіл у поросят, момент, коли вони почали зменшуватися, а також період інфікування.
Ефективність профілактики хвороби Глессера
Усі вакцини проти хвороби Глессера інактивовані. Кращого результату можна досягти, прищеплюючи свиней двічі. У такий спосіб формують триваліший імунний захист. Коли вакцинують уперше, в організмі поросят виробляються антитіла в достатній для захисту кількості, але на короткий період. Коли антиген вводять повторно, в організмі вже присутні «клітини пам’яті», які сприяють швидкій реакції імунної системи і виробленню більшої кількості антитіл.
Підсумки
Більшість захворювань мають схожі клінічні прояви та патологоанатомічну картину, тому для ефективної профілактики треба поставити точний діагноз. Лабораторні дослідження — інструмент, який істотно полегшує цю задачу, якщо правильно ним користуватися. Формувати схеми вакцинування краще індивідуально, враховуючи епізоотичний статус господарства, а не тільки досвід ферм, які мають схожу проблему.
- Скільки триває інкубація хвороби Глессера?
- Чому гемофільозний полісерозит називають хворобою стресу?
- Як правильно проводити профілактику недуги?
- Яка епізоотична ситуація щодо полісерозит в Україні?
Відповіді на ці та інші питання шукайте у повній версії статті у журналі «Прибуткове свинарство» № 4 (22), 2014.